У доісторичні часи люди не мали доступу до чистого заліза. Замість нього активно використовувалася метеоритна руда. Небесні камені із заліза зустрічалися частіше, оскільки вони краще витримували тиск під час потрапляння в атмосферу. Це пояснюється складом, до якого, крім заліза, входить невелика частка нікелю та інших металів. Вважається, що в період бронзового століття робочі інструменти та зброю майже завжди виготовляли з метеоритного заліза.
Такі артефакти неодноразово знаходили на території Близького Сходу, Єгипту та Азії, а в Європі — рідше. Однак швейцарське поселення Меріген стало чудовим місцем для пошуків. Воно процвітало в бронзовий вік, приблизно з 800 до 900 рр. до н.е., і знаходилося за 8 кілометрів від поля Тваннберг. Територія останнього була усипана осколками метеорита, що впав з неба перед останнім льодовиковим періодом.
Серед предметів, знайдених групою Хоффманн, особливо цікавим виявився наконечник стріли. Його довжина становить 39,3 мм, а вага — всього 2,904 грама. Але найцікавішим є склад артефакту. Він створений зі сплаву заліза, нікелю та алюмінію-26 — радіоактивного ізотопу алюмінію, який утворюється тільки в космічному середовищі. А головне, що незвичайне поєднання металів не відповідає метеоритам, знайденим на території Тваннберга.
На думку вчених, наконечник виготовили з небесного каменю класу IAB. У Європі є три таких «космічних мандрівники», які за своїм складом могли стати матеріалом для артефакту. Сюди відносяться Богуміліц з Чехії, Ретуерте де Буллак з Іспанії та Кааліярв з Естонії. Причому останній, як вважають археологи, підходить найбільше. Він упав приблизно в 1500 році до н. е. і розкидав безліч фрагментів, які придатні для перековування в гостру зброю. А оскільки метеорит приземлився за 1600 кілометрів від Мерігена, напрошується висновок, що до Швейцарії він потрапив завдяки торговим шляхам, як і балтійський бурштин.