Корови не винні. Кліматологи виявили головне джерело викидів метану на планеті

Карта викидів метану (Фото:Адам Хінтертур, Університет Вісконсін-Медісон)

Міжнародне дослідження розкриває роль річок і струмків у викидах парникового газу, змінюючи уявлення про зміни клімату.

Міжнародна група дослідників, включно з екологами прісноводних ресурсів Університету Вісконсін-Медісон, представила нові дані про викиди метану з проточних вод, розкриваючи роль річок і струмків у глобальних викидах потужного парникового газу.

Ці відкриття, опубліковані в журналі Nature, не тільки поліпшать наші оцінки метану і моделі зміни клімату, але також вказують на потенціал управління земельними ресурсами для зниження викидів газу в атмосферу.

Дослідження підтверджує, що річки та струмки значно впливають на викиди метану, відіграючи ключову роль у динаміці зміни клімату. Однак учені виявили, що місця з найвищими викидами метану не завжди відповідають очікуванням. Замість того, щоб спостерігатися в тропіках, де біологічне виробництво метану пов’язане з високою температурою, викиди метану також були високими в холодних бореальних лісах, включно з лісами з переважанням сосни, і в арктичній тундрі.

Цікаво, що температура довкілля виявилася не основною змінною, що впливає на викиди метану у воду. Натомість навколишнє середовище, як-от наявність торфовищ і заболочених місць, має найбільший вплив на кількість метану, що виділяється річками та струмками, незалежно від широти або температури.

Учені також звернули увагу на важливу роль діяльності людини у викидах метану. Зміни в річкових системах, спричинені діяльністю людини, такі як засмічення, дренаж сільськогосподарських полів та інші впливи, можуть значно посилити виробництво метану у водних екосистемах. Однак, ця залежність від діяльності людини також надає можливості для регулювання та зниження викидів метану.

Екологи та кліматологи вважають, що ці результати будуть корисними для створення більш точних моделей зміни клімату та оцінки впливу викидів метану. Вони підкреслюють, що збереження і відновлення прісноводних екосистем може істотно знизити кількість метану, що потрапляє в атмосферу. Розуміння місць і чинників, що впливають на викиди метану, дасть змогу краще прогнозувати зміни клімату і розробляти ефективніші стратегії управління земельними ресурсами.

Це дослідження також підкреслює важливість міждисциплінарних досліджень і співпраці між науковцями по всьому світу. Зібрані дані та використані методи комп’ютерного моделювання та машинного навчання дали змогу значно розширити обсяг інформації та зробити точніші висновки про викиди метану. Вчені сподіваються, що ці результати допоможуть поліпшити наше розуміння зміни клімату і сприятимуть ефективнішим заходам у боротьбі з глобальним потеплінням.